Основні проблеми приватизації державного і комунального майна. 1. Співвідношення понять «приватизація» і «роздержавлення».

1. Співвідношення понять «приватизація» і «роздержавлення».

Позиції:

- приватизація є більш широким поняттям – Суханов;

- приватизація – одна із форм роздержавлення – Єршова, Дьячук;

- ототожнення понять – Кучерявенко;

- різні поняття – Музика ( роздержавлення у широкому розумінні означає розширення самостійності підприємств, організацій, зміна форм і методів господарювання тощо. У вузькому розумінні роздержавлення – перетворення власності на інші її форми, що супроводжується обов’язково зміною власника. Приватизація – ст. 1 ЗУ).

2. Поняття приватизації у ЗУ. Хоча ЗУ поширюється і на комунальну власність у поняття вона не відображається. Зміни до ст. 1 ЗУ і до назви ЗУ – додати приватизація державного і комунального майна.

Є рішення КСУ 1.07.1998 №9-рп у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини четвертої статті 3, частини другої статті 5, частин другої та сьомої статті 7 і частини п'ятої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" від 19 лютого 1997 року) (справа щодо приватизації державного майна). Суб'єкт права на конституційне подання, зокрема, вважає, що не відповідають Конституції України положення частини четвертої статті 3 та частини сьомої статті 7 Закону, які всупереч частині третій статті 41 Конституції України поширюють положення зазначеного Закону на приватизацію комунального майна, внаслідок чого комунальна власність автоматично включена до складу державної власності. Разом з тим у Законі України "Про приватизацію державного майна", виходячи з його назви, мають бути врегульовані питання приватизації лише об'єктів державного майна.

У запереченнях на викладені у конституційному поданні доводи Голова Верховної Ради України, погодившись з визначенням Конституцією України самостійного статусу об'єктів комунальної власності, зазначив, що, оскільки окремого законодавчого акта з питань приватизації об'єктів комунального майна не прийнято і механізм приватизації цих об'єктів відсутній, порядок їх приватизації визначений даним Законом, що не суперечить частині третій статті 41 Конституції України.

КСУ: Зокрема, в Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні" затверджено поняття та зміст права комунальної власності як матеріальної та фінансової основи місцевого самоврядування (статті 1, 16, 60), повноваження сільських, селищних, міських рад щодо відчуження комунального майна, в тому числі шляхом приватизації (пункт 30 частини першої статті 26), повноваження виконавчих органів рад стосовно управління комунальною власністю (стаття 29) та у сфері регулювання земельних відносин (стаття 33), повноваження районних і обласних рад по управлінню об'єктами комунальної власності (пункти 19, 20 частини першої статті 43). Відповідно до розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону комунальна власність є "власністю відповідних громад, сіл, селищ, міст" і, отже, її відчуження може відбуватися тільки за спеціальним рішенням власника або уповноваженого ним органу, оскільки "органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності" (частина п'ята статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування").



Цим положенням, які підкреслюють особливість правового статусу об'єктів комунальної власності порівняно з об'єктами державної власності, не суперечать норми Закону України "Про приватизацію державного майна". Зокрема, частина четверта статті 3 Закону встановлює, що "відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування", а частина сьома статті 7 Закону затвердила положення, згідно з яким "продаж майна, що є у комунальній власності, здійснюють органи, створювані відповідними місцевими радами". В інших положеннях Закону теж враховані особливості механізму приватизації комунального майна.

За умови відсутності окремого законодавчого акта про приватизацію об'єктів комунальної власності включення цих питань до закону, що регламентує приватизацію державного майна, не є підставою для визнання його відповідних положень неконституційними, оскільки право суб'єктів комунальної власності не порушено.

*Зараз ч. 7 ст. 7 виключена і у ЗУ немає специфіки якоїсь щодо приватизації майна комунальної власності. Як наслідок, є певна схема приватизації бажаного об’єкта простіше. З державної власності передається у комунальну, а потім приватизується з комунальної в обхід відповідних норм. Наприклад, завод «Атек» у Києві.



3. Ст. 3 ЗУ: законодавство про приватизацію складається з цього ЗУ, інших ЗУ з питань приватизації. А НПА - ???!!!

4. ЗУ і ГК ( ст.146). У ГК немає таких об’єктів приватизації, як: законсервовані об’єкти, окреме індивідуальне визначене майно. У ч. 6 ст.146 ГК передбачає можливість встановлення особливостей приватизації майна ДП в окремих галузях народного господарства. Але чинні закони регулюють особливості приватизації окремих груп об’єктів, наприклад, ЗУ «Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва», окремих об’єктів, наприклад, ВАТ «Укртелеком». Способи приватизації у ГК і у ЗУ не співпадають, причому ГК встановлює чітко визначені способи.

5. Класифікація об’єктів приватизації (ст.5-1 ЗУ). Питання щодо групи Г: чому включаються об’єкти, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави? Як співвіднести зі ст. 5 ЗУ.

6. Некоректні формулювання у ч. 3 ст.7 ЗУ. «Колишнє військове майно, що набуло статусу цивільного». Є поняття «військове майно» у ст. 1 ЗУ «Про правовий режим майна ЗСУ», але яким чином має таке майно набути статусу цивільного не зрозуміло, оскільки у НПА цього не передбачено. Тому деякі вчені пропонують змінити таке формулювання. Наприклад, Алданов пропоную замінити таке формулювання на конструкцію, яка передбачена у ст. ЗУ «Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності»

військові містечка (майнові комплекси), інше нерухоме та
окреме індивідуально визначене (рухоме) військове майно (крім усіх
видів озброєння, бойової техніки та боєприпасів), яке
вивільняється в процесі реформування Збройних Сил України і не
планується до використання у Збройних Силах України та не включено
до відповідного переліку військового майна, яке підлягає
відчуженню (крім житлових будинків та гуртожитків, безоплатна
передача яких здійснюється відповідно до абзацу другого частини
першої цієї статті);

Стаття 1. Військове майно

Військове майно - це державне майно, закріплене за
військовими частинами, закладами, установами та організаціями
Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового
майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види
озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні
матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське,
речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове,
хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.

7. Підстави для відмови у приватизації. Необхідно нормативна чіткість у цьому питанні. У мене виникло питання щодо підстави «відсутні необхідні документи, що подаються разом із пропозиціями стосовно включення об’єкта до переліку». Про пропозиції якого суб’єкта йдеться: покупця чи уповноваженого органу управління? Якщо органу управління, то, чому покупець має відповідати за це?

8. Визнання приватизаційних угод недійсними. Виникло питання щодо можливості визнання недійсним договору купівлі-продажу в разі невиконання іншою стороною зобов’язань, передбачених договором (ч.5 ст.27 ЗУ) Класично – це не є підставою для визнання договору недійсним, це є підставою для відповідальності сторони, яка не виконала відповідні зобов’язання. До того ж у ч. 5 ст. 29 цього ж ЗУ однією із підстав відповідальності покупця є недотримання покупцем зобов’язань щодо збереження протягом визначеного періоду основних видів діяльності приватизованого об’єкта. Як на мене, потрібно виключити вказану підставу для визнання недійсним договору, тим паче, коли у ст.29 ЗУ передбачено, що порушення встановленого законодавством порядку приватизації або прав покупців є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу об’єкта приватизації.

9. Угоди, укладені на аукціоні (ст.20 ЗУ «Про приватизація невеликих державних підприємств «малу приватизацію»). Що це за угоди? Щербина: скоріш за все мається на увазі організаційні угоди.

10. ЗУ «Про приватизація невеликих державних підприємств «малу приватизацію» - аналогічне питання щодо комунальної власності.

НПА

ЗУ «Про перелік об’єктів, які не підлягають приватизації»

ЗУ «Про Перелік пам’яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації»

ЗУ «Про особливості приватизації підприємств, що належать до сфери управління МО» (спочатку корпоратизація, а потім приватизація)

ПКМ 13.06.2012 №535 «Деякі питання прийняття КМУ рішення про приватизацію та затвердження умов продажу об’єктів групи Г та паливно-енергетичного комплексу»

Наказ ФДМ 17.08.2000 №1718 «Положення про початок приватизації майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також заснованих на їх базі ГТ, створених членами трудового колективу» (одна із форм приватизації – перетворення у КСП)

Наказ ФДМ 23.04.2012 №562 «Про затвердження Типового переліку відомостей для різних способів продажу, обов’язковий для публікації в офіційних друкованих виданнях державних органів приватизації, та порядку подання таких відомостей»

Наказ ФДМ 10.05.2012 №639 «Про затвердження Положення про порядок проведення конкурсів з продажу пакетів акцій АТ»

Співвідношення понять «унітарне підприємство» і «товариство однієї особи»

Перед тим як перейти до розкриття теми, необхідно зазначити, що окреслена проблема вище зазначених понять полягає саме у співвідношенні приватного унітарного підприємства ( унітарного підприємства, заснованого на приватній власності засновника) і товариства однієї особи ( далі – ТОО ).

Слід відзначити, що у науковій літературі є два погляди у цьому контексті,:

1. «Цивілістичний»: цивілісти не бачать різниці ПУП і ТОО. Наприклад, такого підходу дотримується І. Спасибо-Фатєєва у своїй статті «Последняя попытка расшифровать «Код да Винчи», т.е. Хозяйственный кодекс Украины».

2. «Господарський»: господарники вказують, що є різниця у порядку заснування, обмеженнях, передбачених ЦК, взаємовідносинах засновника і створеної ним ЮО, у можливості відступлення своєї частки (її частини) або акцій у статутному капіталі тощо. Вказану позицію підтримують Щербина В. С. (монографія «Суб’єкти ГП»), Кулагін М. І. («Государственно-монополистичиский капитализм и ЮЛ»), Вінник О. М. (мон. «Публічні та приватні інтереси у ГТ. Проблеми правового забезпечення») та ін.


0880959088088539.html
0880993994821789.html
    PR.RU™