Селекційно-племінна робота у рибництві. Основні напрями селекції у сучасному рибництві

Семенова А.А.

Гр. Т 3/3б

Розведення напівпрохідних риб

Основними об’єктами є: лящ, сазан, судак та інші види риб. Природний нерест відбувається в неглибоких слабо проточних або зовсім непроточних водоймах, що господарства, які будують у дельтах річок. Ділянка будівлі повинна бути відділена від річки дамбою або природним підвищенням. Ложе водойм сплановується, по ньому прорізується мережа водоскидних і рибозбірних канав, які підходять до магістрального каналу, який з’єднується з нерестово-вирощувальним господарством з річки чи протокою. Існують різні форми НВГ: найпростіші – площа першої водойми від 50 до 900 га з максимальною глибиною 2м. В ній відбуваються всі стадії процессу (нерест, розведення ікри і вирощування молоді). Ведуться рибницькі процеси у НВГ у моно- або полікультурі. Разом можна вирощувати молодь ляща і сазана, інших вирощують у монокультурі. Вирощена у полікультурі молодь до накатної стадії і планової маси. Як правило це 35-50 днів. Випускають безпосередньо в прохідну річку або море.

Використання штучних кормів. Нормована годівля риби та механізація годівлі

Штучні корми або кормові засоби мають виключати шкідливу дію на риб, забезпечувати нормальний перебіг фізіологічних процесів, сприяти максимальній реалізації потенціалу росту і нормальному розвитку системи відтворення. Якість кормів тісно пов’язана з походженням окремих компонентів, які залучені до їх складу.

У рибництві як корми рослинного походження найбільш поширені зернові злаки і бобові, макухи і шроти; з кормів тваринного походження: відходи переробки риби, тварин і птахів, відходи боєнь, суху і натуральну кров. Використовують також продукти мікробіологічного і хімічного синтезу: кормові дріжджі, фосфатиди, відходи бродильних виробництв, синтетичні препарати вітамінів, мікроелементів, гормонів, ферментів і антибіотиків. Як добавку до рибних кормів використовують мінеральні домішки – крейду, вапняк, фосфати, цеоліти і т.д.

Годівля риби – це основний метод сучасного інтенсивного рибництва, який спрямований на підвищення продуктивності ставу. Нормування годівлі риби – це годівля риби за нормами, які передбачають комплексну оцінку харчових раціонів. Нормування годівлі формується залежно від виду риб, їх віку, маси,фізіологічного стану, рівня продуктивності і плодючості. Визначено певні терміни, стосовно головних понять норм і нормованої годівлі, до них належать: раціон, рівні загального, протеїнового, амінокислотного, енергетичного і мінерального живлення.



Раціон – це необхідна кількість якісних кормів, яка б відповідала визначеним нормам і біологічним потребам організму риби. Рівень загального живлення – це фактична кількість поживних речовин та енергії корму, які були спожиті рибою протягом доби, виражені у відсотках.

З метою інтенсифікації виробництва, підвищення продуктивності праці при вирощуванні риби використовують різні механізми і технічні засоби. Впровадження засобів механізації поліпшує умови праці, збільшує результативність усіх ланок біотехнологічних процесів, сприяє росту рибопродуктивності водойм. Одним з найбільш трудомістких і складних процесів у рибництві є годівля риби, яка включає не тільки роздавання комбікормів, а й їх транспортування, зберігання і, в разі потреби, приготування.

Селекційно-племінна робота у рибництві. Основні напрями селекції у сучасному рибництві.

Рибництво у наш час має певні проблеми які пов’язані з різкою зміною умов утримання і наявності в ряді випадків стресових факторів. Вирішенням цих проблем є селекційно-племінна робота, яка використовує досягнення сучасної зоотехнії, орієнтовані на підвищення продуктивних якостей культивованих риб і забезпечення ними рибницьких господарств. При цьому робота базується на племінних стадах, і передбачає вирощування та відбір ремонту, утримання плідників, одержання від них потомства.

Специфіка племінної роботи визначається біологічними особливостями риб які пов’язані з життям у водному середовищі, зовнішнім заплідненням, високою плодючістю та потужним впливом навколишнього середовища на значну кількість життєвих функцій.



Поряд із традиційними методами селекції успішно розробляються нові методи управління спадковістю риб – хімічний мутагенез та індукований диплоїдний гіногенез.

У рибництві була прийнята триступінчаста схема організації племінної роботи. При цьому передбачається наявність трьох типів племінних господарств: племзаводів які удосконалюють існуючі і створюють нові породи риб; репродукторів задача яких забезпечувати ремонтним матеріалом промислові господарства, а товарні господарства високоякісним різновіковим рибопосадковим матеріалом, що звільнює товарні господарства від необхідності утримання власного маточного стада. При цьому схема племінної роботи стає двохступінчастою.

Спеціальна генетика риб є невід’ємною частиною племінної роботи, а суттєвою характеристикою виду в цьому плані є сукупність особливостей хромосомного набору – каріотипу.

У селекції аналіз каріотипів необхідний при здійсненні віддаленої гібридизації і при розробці спеціальних генетичних методів селекції.

Велика увага приділяється вивченню біохімічного поліморфізму риб. Серед культивованих видів найповніше вивчені короп, форель, пелядь, і в менші мірі рослиноїдні риби, буфало і тиляпії.

Дані по генетиці якісних ознак знаходять застосування у практиці селекції.

У селекційних роботах аналіз по поліморфних генах дає змогу визначати ступінь генетичних відмінностей між різними племінними групами.

Кількісні ознаки залежать від багатьох генів і характеризуються безперервною мінливістю. Для характеристики мінливості використовують середнє квадратичне відхилення та коефіцієнт успадкування.

Обчислюють коефіцієнт успадкування на основі біометричного аналізу ступеня залежності даних ознак у родичів різних ступенів спорідненості («батьки-потомство»).

Спадковість визначається і за величиною кореляції між значеннями ознак у близьких родичів.

Коефіцієнт спадковості – найважливіший популяційно-генетичний показник, оскільки від нього залежить успіх селекційної роботи. Якщо успадкування ознаки низьке, то непрямі методи оцінки генотипу виявляються малоефективними.

Оцінюють показник спадковості за допомогою коефіцієнту повторюваності ознак, який означає, в якій мірі рівень продуктивності в поточному сезоні повториться в наступні роки.

Для планування племінної роботи і прогнозування селекційного ефекту визначають селекційний диференціал – це різниця між середнім значенням ознаки у відібраних особин і таким же значенням для всього селекційного стада перед відбором.

Основними напрямками селекції у сучасному рибництві є:

- прискорення темпів росту культивованих видів;

- підвищення життєздатності риб (більше уваги приділяють до таких факторів, як знижений вміст кисню, високі і низькі температури води, токсичні речовини, інфекційні та паразитарні захворювання;

- ефективність використання кормів (викликає складність обліку з’їденого корму, наявності природного корму, вимивання з корму поживних речовин);

- покращення смакових якостей і хімічного складу мяса, а також співвідношення їстівних і неїстівних частин міжвидових кісточок;

- підвищення плодючості;

Поряд із позитивними ознаками у риб є особливості, що створюють серйозні труднощі при проведенні селекційної роботи. Наприклад, пізнє дозрівання риб; сильний вплив факторів навколишнього середовища на основні господарські показники, велика паратипова мінливість утруднюють виявлення генетичних відмінностей у селекціонованих риб; умови життя у водоймах і сама риба дещо менше перебувають під контролем людини; при ставовому вирощуванні важко забезпечити стандартні умови, необхідні для оцінки селекційного матеріалу.

Всі позитивні і негативні біологічні особливості риб визначають специфіку організації і методів ведення племінної роботи.

79. Ветеринарно-санітарні вимоги при застосуванні лікувально-профілактичних ванн для обробки риби при перевезеннях.

Лікувально-профілактичні ванни є дієвим засобом лікування і профілактики розповсюдження хвороб риб, що потребує певних спеціальних знань.

Сольові ванни. Призначених до перевезення коропів, сазанів та їхніх гібридів, карасів і линів піддають обов’язковій обробці у ваннах із 5 %-м розчином кухонної солі протягом 5 хв. У сольових ваннах обробляють цьоголітків, однорічок за умов стандартної маси тіла з групи ремонтної молоді і плідників. 5 %-й водний розчин хлориду натрію (кухонної солі) готують так: на вагах зважують 5 кг харчової кухонної солі, розчиняють її у чистій ставовій воді і доводять об’єм розчину до 100 л. При цьому необхідно простежити, щоб сіль повністю розчинилась у воді. У 100 л такого розчину одночасно можна вмістити 30 кг риби (однорічок чи цьоголіток). В одному й тому самому розчині можна обробляти не більше 3 –4 партій риб. При обробці риб у сольових ваннах, концентрацію яких визначають за допомогою ареометра, в одному й тому самому розчині можна обробляти 8 – 10 партій риб. Однак при цьому слід постійно стежити і підтримувати необхідну 5 %-у концентрацію розчину солі у ваннах. Рибу, яку піддають профілактичній обробці у сольових ваннах, треба витримувати рівно 5 хв. Проводити цю операцію без такого годинника чи визначати час за кишеньковим або наручним годинником категорично забороняється, оскільки може бути допущена груба помилка у визначенні часу, що призведе до загибелі риби (при перевищенні експозиції) чи зниження ефективності обробки (при скороченні експозиції). Сольовий розчин можна готувати лише в дерев’яному чи брезентовому посуді. Використовувати з цією метою цинковий або оцинкований металевий посуд категорично забороняється, оскільки хлорид натрію утворює з цинком отруйні для риб сполуки. Для обробки риб у сольових ваннах завчасно готують відповідний посуд, сіль, ваги, пісочний годинник, ящик для промивання, дельові сачки та інший рибницький інвентар. Для пропускання риби крізь сольові ванни використовують спеціальний інвентар: брезентовий чан-ящик і дольові носилки жорсткої конструкції. Брезентовий кузов при заміні відпрацьованого розчину легко знімається,вивертається назовні і добре вимивається, а в разі потреби і дезінфікується. Носилки для таких ванн готують з брущатого дерев’яного каркаса, чотири стінки якого туго обтягують деллю з вічками не більш як 1 см, а дно роблять з тонких дощок. Рибу, яку треба обробити, спочатку вміщують у носилки, встановлені у ванні з прісною водою, тут її відмивають від мулу, бруду і слизу. Незадовільно промита риба швидко забруднює сольовий розчин і ефективність таких ванн різко знижується.

Промиту рибу в цих самих носилках переносять у ванну із сольовим розчином. Однорічки і цьоголітки коропа та інших риб спочатку пожвавлено плавають, через 0,5 – 1 хв спливають, лягають на бік і пасивно плавають у верхньому шарі розчину до кінця обробки у стані загального парезу (напівпаралічу) органів руху. Рибу у ванні треба обережно перемішувати руками, щоб усе тіло оброблюваної риби омивалось розчином. Після 5-хвилинного перебування риби у ванні, її швидко виймають з розчину і переносять у промивально-сортувальний ящик із помірно проточною водою, де витримують близько 2 год. Після цього рибу випускають у вільну від інфекційних та інвазійних захворювань водойму чи басейн із чистою водою на термін не менше доби. Оброблену рибу, 184 яка прийшла в норму від парезу після ванн, допускають до перевезень. Рибу в протипаразитарннх сольових ваннах обробляють за температури води у ставах і розчину в ваннах від 6 – 7 до 15 – 17С.. Застосовувати сольові ванни за температури води і розчину понад 19С забороняється.

Аміачні ванни застосовують із лікувальною і профілактичною метою при захворюваннях риби на триходиніазис, хілодонельоз, дактилогіроз А і В, гіродактильоз. Для обробки риби в аміачних ваннах треба мати спеціальні брезентові ящики, дельові носилки жорсткої конструкції, пісочні годинники на 30 с і 1 хв, водяний термометр і піпетку для взяття розчину аміаку (з поділками від 20 до 200 мл). Для аміачних ванн використовують такі самі брезентові ящики і дельові носилки, як і для сольових. Замість дельових носилок застосовують спеціальні сачки, які відповідають розмірам посудин. Для рівномірного впливу розчину на рибу сачки виготовляють без конуса. Для приготування ванн беруть звичайний нашатирний спирт (концентрацією 24 –29 %) чи водний розчин аміаку (концентрацією 24 – 25 %). Рибу старших вікових груп (плідників і ремонтне поголів’я) обробляють у 0,1 %-му розчині аміаку. У 100 л аміачного розчину можна одночасно обробляти до 30 кг риби. В одному й тому ж розчині можна обробляти не більш як дві партії риби. Рибу в аміачних ваннах треба обробляти за температури розчину не нижче 7С і не вище 25С, з підвищенням температури розчину посилюються отруйні властивості аміаку. За температури розчину нижче 7С дія аміаку значно ослаблюється і деяка кількість паразитів залишається живою. Залежно від температури аміачного розчину тривалість витримування риби у ванні має бути такою: за температури розчину 7 – 18С –1 хв, за температури 18 – 28С – не більш як 0,5 хв. Для проведення обробки риби у ванні готують посуд, піпетки, пісочний годинник, ящики для промивання (ванни), носилки (сачки) та інший рибницький інвентар. Відмиту від мулу, бруду і слизу рибу переносять у 185 дельові носилки чи сачки (в один сачок не більш як 100 риб) і занурюють у ванну з розчином. Обробляти рибу в аміачних ваннах без годинника забороняється, оскільки збільшення експозиції у ванні призводить до загибелі риби. При обробці риби в сачку його переміщують у розчині по вертикалі (вверх і вниз). Після закінчення встановленого часу (0,5 – 1 хв залежно від температури води) носилки (сачок) із рибою швидко виймають з розчину і відразу ж занурюють у ванну з чистою водою чи випускають рибу у водойму.


0877942974269052.html
0878022134682698.html
    PR.RU™